спеціалізована школа «Тріумф» з поглибленим вивченням іноземних мов
ukr eng мапа сайту Реєстрація Тел.: (044) 560-96-58

6-А клас

Вітаємо всіх на сторінці нашого класу!

«Тріумф»— школа мого майбутнього

    24 лютого. Четвер. 8.40. Усі учні зібралися на ганку школи, щоб вирушити до міського Будинку юнацтва на святкування 15-річчя нашої школи. Нарешті ми на місці. Спочатку ми перебували в фойє, потім розпочалася репетиція святкового концерту. Кожен учасник укотре відшліфовує свій виступ, потім обід, відпочинок і всі на старт!

     15.00. Сходяться гості: батьки, випускники школи, представники освітянських установ, Дарницької районної адміністрації, керівники приватних шкіл Києва.

    «І ось за лічені хвилини початок дійства,— згадує Сергій Овдієнко. Учні шикуються, атмосфера напружується. Звучить музика, починається перший номер. Куратори і організатори свята заклопотані, метушаться, допомагають дітям одягати костюми. Свято в розпалі! Після півторагодинного концерту ми трохи виснажені і приємно схвильовані перевдягаємося, обмінюємося враженнями, здаємо костюми і,зручно вмостившись на стільцях, смакуємо смачним іменинним тортом.»

     Свято відбулося…  Емоції вщухають… Завтра робочий день…

 І знову будні... А це означає  нові успіхи і невдачі, непорозуміння і примирення,сльози відчаю і радість перемог. Через це проходить кожен учень, який дійсно хоче вчитися, хоче пізнавати світ і себе у світі. Отож, і ми знову розгортаємо нову сторінку в житті нашої школи. Школи, яку більшість із нас, зі слів Мишка Сорожинського, вважає своєю другою домівкою і першою надійною сходинкою до майбутнього життя. Адже школу для нас обирали батьки, а, як відомо, батьки для своїх дітей прагнуть кращого.

      «Школа мій другий дім, а вчителі — другі батьки,—каже Нікіта Григорчук. Мої спогади про дитинство будуть яскравими, бо я навчаюся у школі, де все організовано для дітей на найвищому рівні. Своїх дітей і онуків я теж хочу привести на навчання у нашу школу, бо саме тут вивчають три іноземні мови, працюють творчі вчителі, які люблять нас, як власних дітей, щохвилини дбають про наш затишок, дозвілля, вчать нас не тільки різним наукам, а й прагнуть виховати нас гарними людьми».   

     Оленка Шмідт поділилася своїми роздумами: «Для моїх батьків пріоритетом у виборі школи було те, що «Тріумф» знаходиться поблизу нашого дому і що ця  школа з лінгвістичним нахилом (вивчаються англійська, німецька, французька мови). А також приваблює і те, що до кожного учня є індивідуальний підхід, школа має сучасне обладнання, з дітьми працюють талановиті вчителі, тут по-домашньому тепло і комфортно».

   «Для моїх батьків при виборі школи стало важливим те, що у школі гарні діти, гарні умови для навчання, здорове харчування, є різні гуртки і школа дає гарну освіту,— розповіла Аня Блохіна. Нам із сестричкою Катею доводиться багато працювати над вивченням окремих предметів, але ми знаємо, що це нам згодиться в майбутньому. Тому і до святкового концерту готувалися ретельно і серйозно, адже ми обличчя нашої школи, тому і намагалися зробити все правильно, щоб нами пишалися і батьки і вчителі.»    

    «Мої батьки і досі під враженням від святкування 15-річчя нашої школи «Тріумф», — щодня не вгаває Каріна Литвин. Мамі так сподобався наш «Гопак», що вона по-дорозі з концерту додому все згадувала й згадувала найкращі його епізоди. А потім вони з татом обговорювали свято ще три дні. Я теж згадую, як ми хвилювалися, іноді навіть плакали на репетиціях. Але, переглянувши в актовій залі школи відео зі свята, я переконалась, що і сльози, і хвилювання були варті такого грандіозного видовища. Коли на відео звучала фінальна пісня, то майже всі присутні в актовій залі знову її підспівували і у кожного був піднесений настрій. Я люблю свою школу і хочу побажати їй успішних учнів, гарних учителів, які для мене стали другими батьками».

    «У школі «Тріумф» я навчаюся четвертий рік»,— каже Саша Маковська, але я планую тут учитися до 11 класу. Я теж згадую наше шкільне свято, я бачила його із-за куліс, але згодом мала змогу подивитись відео. Це було класно! Мої батьки вражені нашою підготовкою до свята, вони ще до сьогодні згадують той день —(«Це найкращий день, рідко він бува»)! За свої 13 років життя я зрозуміла, що час летить дуже швидко. Я пам’ятаю, як ніби вчора переступила поріг школи «Тріумф», і тепер переконана, що тоді батьки не помилилися, адже я тут спокійна, задоволена всім, у школі я знайшла гарних друзів, і, взагалі, я у «Тріумфі» щаслива!   

    Тож побажаймо всім тріумфімцям  бути у школі щасливими, впевненими в собі будівниками власної долі! Адже недарма ж «Тріумф» зібрав нас у щасливу мить і «Тріумфу» — жить!!!

 

                                                                                        Підготували учні 6-А кл. 

Життя класу

На Чернігівській землі  

     Сімнадцятий вересневий ранок зустрів нас прохолодою і лагідним сонцем. Зібравшись на шкільному подвір’ї, ми очікували автобуса, який мав домчати нас до легендарного українського осередку історії і культури Чернігова. Організатори поїздки запропонували нам цікаву програму вихідного дня і ми з нетерпінням чекали    Але...

    Автобус під’їхав вчасно. За хвилину з’ясувалося, що у водія виникли якісь проблеми з доку ментами і ми залишилися без транспорту. Що робити? Як їхати? Чим? Не їхати? Чому? Ми ж так налаштувалися на подорож. Але...

    Ура-а-а!!! Ми врятовані! На допомогу прийшли батьки. Мама і тато Маковської Саші Євген Володимирович та Оксана Станіславівна (до речі, вони запропонували цю поїздку) миттєво прийняли рішення і за кілька хвилин тато вже мчав по своє авто. Мама Ані Блохіної теж запропонувала власний автомобіль. За півгодини все владналося і ми мчали до Чернігова на двох авто. Рівна, як шнурочок , дорога вивела нас на міст через річку. Ми їхали, розглядаючи жовтіючі дерева, а попереду нам в обличчя вдивлялася споруда величного білокам’яного храму а праворуч зеленів парк із гарматами Петра І.

    За містом, у лісі, на крутих схилах річки нас чекали альпіністи із надзвичайно цікавою програмою. Ми долали смугу перешкод грали в думбайський футбол і думайський бокс, літали від дерева до дерева на міцних канатах, їли смачні круасани, пили запашний чай, дихали чистим  повітрям і просто насолоджувались життям.

    О 15.00 нас чекав смачний обід у кафе «Шарлотка». Але...Але це ще не все...

    Після обіду біля будиночку творчості нас зустріли гончарі. Спочатку майстри розповіли нам про різні види глини для ліпки, познайомили з різними техніками ліплення. А потім почалася кропітка робота. Ми з особливою увагою і ретельністю виготовляли обереги – козака і україночку. З нетерпінням чекали черги, щоб сісти за гончарний круг і виготовити такий бажаний глечик. Зацікавившись гончарством, ми і не помітили, як збіг час. За вікнами вже сіріє, а ми ніяк не хочемо покидати цих гостинних майстрів.

   Оце так майстер клас!!!

   Ось ми знову у затишних авто. Мчимо до Києва. За вікнами темно, обабіч дороги миготять вогники сільських будиночків, а попереду нам моргають феєрверки, злітають в небо салюти! Що це? З якої нагоди? Виявляється 17 вересня День Броварів і Борисполя. Ось так яскравими вогнями в небі нас зустрічала київська земля.

    Каріна дрімала на плечі у Галини Іванівни, Мишко з Катрусею і Анею Блохіними принишкли на задньому сидінні. Непосидючі наші Нікіта І і Нікіта ІІ  обговорювали події дня. Оленка мріяла, як буде вдома розмальовувати глиняні вироби. Саша пишалася, що саме її мама і тато запропонували нам такий відпочинок - насолоду. А Анжела Юріївна, Євген Володимирович і Оксана Станіславівна полегшено зітхнули вже в Києві.

 Адже все вдалося!!! Все здійснилося, бо є у нас люблячі батьки, які вболівають за кожного в нашому 5-А. Дякуємо їм за те, що вони у нас є.

                                                                                               

                                                                                                Учні  5-А класу