спеціалізована школа «Тріумф» з поглибленим вивченням іноземних мов
ukr eng мапа сайту Реєстрація Тел.: (044) 599-23-30

Інформаційний калейдоскоп

]]>Друк]]> E-mail
02.03.2018

 До 100-річчя затвердження Державним гербом — Тризуба Український інститут національної пам’яті спільно з Національним музеєм історії України 26 лютого відкрили виставку «Символ твоєї свободи».

На виставці представлено унікальні експонати з фондів Національного музею історії України, Національного художнього музею, Галузевого державного архіву СБУ, Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності та приватної збірки колекціонера Віктора Киркевича.

Зокрема, можна ознайомитись з артефактами доби Київської Русі, які містять зображення Тризуба: цеглою та керамікою, монетами київських князів; символікою Тризуба як герба доби Української революції 1917-1921 років. В експозиції представлені фото, поштівки, тогочасні проекти печаток, прапори, банкноти та відзнаки, а також низка цінних документів тогочасних українських державних структур. Окреме місце в експозиції займають ескізи гербів Георгія Нарбута та Василя Кричевського, перші зображення Герба на ескізах 100 гривневої купюри (1918 р.), оригінал нагороди - Залізний хрест УНР за Другий зимовий похід. Загалом на виставці представлено понад 200 експонатів.

"Тризуб — це символ нашої держави, перші згадки якого датується 10 ст. н.е. І з того часу цей символ проноситься крізь усю нашу історію. Офіційно 25 лютого 1917 року відбулося проголошення Тризуба Державним гербом України. Під час репресивного режиму Радянського союзу використання цього державного символу  було заборонено, що ще раз підтверджує слова, що Тризуб був символом боротьби за незалежність, за волю і за державність України", — зазначив Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко.

 

В експозиції задіяні унікальні експонати, які демонструють давню історію державного символа України й ту важливу роль, яку Тризуб відіграє в українській історії.

 

“Відзначаючи 100-й ювілей Української революції 1917-1921 років, ми  звертаємо увагу на творення  головних державних інституцій того часу — парламенту, уряду, збройних сил, дипломатичної служби. Сьогодні ми відзначаємо 100-річний ювілей важливого атрибута кожної держави — Державного герба. У лютому 1918 року українські політики для цього обрали Тризуб — давній князівський символ часів Володимира Великого. Таким чином вони намагалися продемонструвати  історичні коріння держави, що постала під час революції. Для нас в свою чергу важливим є підкреслювати спадковий зв'язок між нинішньою Україною та Українською Народною Республікою, і через неї з тисячолітньою державною традицією українців. Адже будівництво незалежної держави на міцному історичному фундаменті є запорукою її успіху в майбутньому”, — коментує виставку Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. 

 

Окрім того, на відкритті виступили Генеральний директор Національного музею історії України Тетяна Сосновська, директор архіву СБУ Андрій Когут, колекціонер Віктор Киркевич. 

 

Виставка діятиме до 30 березня.

 

Адреса: вул. Володимирська,  2 (перший поверх Національного музею історії України).

Джерело:  http://www.memory.gov.ua/news/u-kievi-vidkrilas-unikalna-vistavka-do-100-richchya-derzhavnogo-gerba-ukraini

 

]]>Друк]]> E-mail
02.03.2018
Серед відомих українських церковних і громадських діячів, істориків церкви і освітян вирізняється постать митрополита Іларіона (в миру Іван Іванович Огієнко ). Протягом усього свого життя, займаючи чи-то світські, чи церковні посади, він проніс любов до свого краю, рідної мови, православної церкви.
 
 Іван Іванович Огієнко в 1920 році приїздить на Західну Україну, а у вересні 1922 р. він перебирається до Львова на запрошення професора В. Калиновича. Не знайшовши собі помешкання у місті, І ван Огієнко перебрався до Винник.

Коли жив у Винниках, викладав, завдяки сприянню Андрея Шептицького, українську мову і українську літературу у Львівській учительській семінарії (від 1924), з якої був звільнений за проповідування національної ідеї. Можливо саме в цей час ним були записані ці 12 заповідей, яких він й так дотримувався усе своє життя.

1. На кожному кроці й кожної хвилини охороняй честь своєї рідної мови, як свою власну і навіть більше – як честь своєї нації. Хто не береже честі своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації.

2. Розмовляй у родині своїй тільки рідною мовою. Це принесе тобі правдиву насолоду шляхетного почуття сповнення найбільшого обов’язку щодо свого народу.

3. Хто в родині своїй розмовляє не рідною мовою, той стоїть на дорозі до винародовлення – найбільшого непрощенного гріха проти свого народу.

4. Бережи своє особове ім’я і родове прізвище в повній національній формі й ніколи не змінюй їх на чужі.

5. Кожний, хто вважає себе свідомим членом свого народу, мусить пильно навчатися своєї соборної літературної мови.

6. Кожний свідомий член свого народу мусить завжди допомагати всіма приступними йому способами розвиткові культури своєї літературної мови.

7. Кожний свідомий член свого народу мусить добре розуміти й поширювати головне рідномовне гасло: «Для одного народу – одна літературна мова й вимова, один правопис».

8. Кожний свідомий член нації мусить добре знати й виконувати рідномовні обов’язки свого народу.

9. Де б ти не жив – чи в своїм ріднім краю, чи на чужині, – скрізь завжди мусиш уживати тільки однієї літературної мови, тільки одного спільного правопису, тим ти покажеш, що ти свідомий син своєї нації.

10. Кожний українець мусить добре пам’ятати й дітей своїх того навчати: наймиліша мова в цілому світі – то мова рідна. 

 11. Кожний свідомий громадянин, живучи серед чужого народу, мусить конче вживати своєї рідної мови не тільки вдома, але й скрізь. Де можливо.

12. Кожний свідомий громадянин мусить щедро підтримувати свої періодичні видання, даючи їм цим самим змогу нормально розвиватися. Добрий стан національних видань – то могутня сила народу й забезпечення розвитку рідної мови, а висота їх накладу – то ступінь національної свідомості народу.

Пам’ятай: Україна – понад усе!

]]>Друк]]> E-mail
07.02.2018

  Виховувати патріотизм у підростаючого покоління можна різними способами та різноманітними педагогічними технологіями. Але найбільш дієвим у формуванні національної свідомості та патріотичних почуттів є приклади з історії. Таких історичних взірців у нашому минулому можна відшукати безліч, але особливо виділяється в цьому ряду бій під Крутами 29 січня 1918 року. 

Крути стали не лише однієї з пам'ятних історико-героїчних подій, вони є символом незламності та самопожертви на які йде цвіт української нації у найважчий для рідної землі час.
Крутянці... Кіборги... Герої... Не важливо як ми їх назвемо головне, щоб ми зберегли пам'ять про їхній подвиг, і нарешті перестали писати свою історію кров'ю.
СЛАВА ГЕРОЯМ КРУТ!!!

27788442_9444.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

277824_944.jpg

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
]]>Друк]]> E-mail
06.02.2018

 

Цьогоріч ЗНО з іноземної відбуватиметься по-новому: абітурієнт виконуватиме не тільки письмові завдання, він ще й демонструватиме розуміння мови на слух. Спеціально для цього в центрі оцінювання якості освіти облаштували спеціальну студію звукозапису. Створені там аудіозаписи вкладатимуть до комплекту тестових матеріалів. Більше читайте тут: https://tsn.ua/video/video-novini/pid-chas-zdachi-zno-u-shkolyariv-pereviryatimut-riven-volodinnya-inozemnoyu-movoyu-na-sluh.html

]]>Друк]]> E-mail
06.02.2018


На цих вихідних хтось катався на лижах, хтось читав захоплюючий бестселер чи просто проводив дозвілля біля голубого екрану зомбоящика. А Куюн Єлизавета, Тугай Марія та Подолян Олексій - учні 10-А класу, відвідали Святошинський будинок-інтернат для осіб з інклюзивними потребами.

Візит відбувся в рамках реалізації соціального благодійницького проекту Куюн Єлизавета "Від душі до серця" .

Юними ентузіастами був проведений майтер-клас з розмальовки гіпсових фігур та створена атмосфера невимушеного теплого спілкування.

Всі учасники майстер-класу отримали незабутні враження та емоції. 
Фінансову підтримку було надано благодійницькою платформою Skylar Grace Foundation.
І пам'ятай: доброта - це не просто схвальне покивування головою, а це конкретні справи, які починаються з тебе!!!

 

 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=187983331795938&set=pcb.187983495129255&type=3&theater

]]>Друк]]> E-mail
06.02.2018

 

 29 січня 2018 року в Україні на загальнодержавному рівні відзначатиметься 100 років бою під Крутами, котрий для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

 

Історична довідка

Перша незалежність

Ключовими подіями першого року Української революції 1917–1921 років стало постання Української Центральної Ради та створення нею Української Народної Республіки.

Прихід в жовтні 1917 до влади в Росії  більшовиків становив загрозу для України. Вони прагнули встановити власний контроль над Україною і розглядали Центральну Раду як серйозного конкурента у боротьбі. 17 грудня Рада народних комісарів висунула ультиматум: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили росіян у розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні”.

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

 

Напередодні бою

Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала так звана 1-а Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-а. Саме там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися.

Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. Спільно з іншими військовими підрозділами та добровольцями 25–27 січня вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак під загрозою оточення оборонці змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися.

28 січня у Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися. Командував ними Михайло Муравйов. Більшовики почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо”.

Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18–20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Здебільшого вони були неготовими до військових дій і мали погане озброєння. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 осіб. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

 

Брестський мирний договір

Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу укласти  мир між урядом Української Народної Республіки і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. Він визначав:

  • визнання Четверним союзом самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин;

  • спільні кордони УНР та Австро-Угорщини на довоєнних межах (Холмщина та Підляшшя відходили Україні); Східна Галичина та Буковина виділені в окремий коронний край;

  • кордон із Польщею, що мав бути визначений комісією “на основі етнографічних відносин і бажань людности”;

  • відмову сторін від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною;

  • обмін військовополоненими та встановлення дипломатичних відносин;

  • постачання УНР іншій стороні до 31 липня 1918 року 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м’яса, іншої сільгосппродукції та промислової сировини;

  • додаткову умову – грошова позика в 1 мільярд карбованців і збройна допомога Українській Народній Республіці у боротьбі з більшовиками.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала важливі закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію.

Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися у місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголоcили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат.

У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на кілька днів, коли тривали переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. Важливо було, аби на той момент українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

 

Важливі акценти:

– бій під Крутами став успішною оборонною операцією, оскільки зупинив ворога на кілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу;

– Брестський мир означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин;

  –  незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії, ворогові протистояли молоді добровольці;

  – згодом українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських (відповідно до Брестського договору) звільнили від більшовиків практично всю Україну;

– події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива;

– сміливість та жертовність учасників бою зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут називають першими кіборгами.

 

 

http://www.memory.gov.ua/methodicmaterial/29-sichnya-2018-roku-vipovnyuetsya-100-rokiv-boyu-pid-krutami

 

Результати 7 - 12 із 82